Эй, народ! А вы знаете, что я недавно купила
закладки? Нет, не те, что для книг, а те самые, которые дарят тебе незабываемые ощущения и невероятный разрыв мозга. Да, друзья мои,
амфетамин — это наше всё! И уже спустя несколько дней я научилась легко придумывать новый дизайн одежды. Это просто жесть, я вам говорю!
Ну, всё началось с того, что я решила попробовать то, о чём все говорят. Отворотилась я на немного и нашла своего дилера, который с радостью продал мне мульку. Черт, даже название звучит забавно. От этих эфедронов я почувствовала себя живой энергией, словно мухомор после дождя. И вдруг, словно вспышка в моей голове, я начала видеть все новые идеи для дизайна одежды. Все цвета и фактуры, они словно вплетались в мои мысли и заставляли меня творить!
"Белый мулька — ты моя муза!" — такое чувство просто заводит. Но я была готова на все ради своего нового дизайна. И вот, снова к дилеру, на этот раз за снегом. Кокаин — это второй этаж моего вдохновения, когда мулька потихоньку начинала сдавать позиции. Снежинки, словно они рисовались на моей палитре, уносили меня в мир легкости и неповторимых идей.
| Но все это были лишь частица моего самого настоящего 'торча' |
. Я поняла, что мне нужно что-то более серьёзное, что-то, что будет отражать всю суть моего дизайна. И тут мне на ум пришел
баян. Да! Шприц — это настоящий флагман моих идей! И так, я направилась к своему дилеру, чтобы купить его.
"- Привет, у меня есть годный баян?" — спросила я, словно профессионал своего дела.
"- Конечно, сестра, но будь осторожна, это вещь сильная!" — ответил мне дилер с улыбкой.
У меня были
пруфы баяна — все мои предыдущие работы. Я показала их дилеру, и он был просто поражен моей креативностью. Он понял, что в моей голове есть что-то необычное и гениальное.
С этого момента началась моя новая жизнь. Я стала создавать шедевры один за другим, словно наркотик вдыхает в меня свою магию. Мои наряды словно оживали на подиуме, в них затаилась вся энергия и сила моих идей. Я чувствовала, что мир вокруг меня теперь превращается во что-то новое, что-то прекрасное.
Ну, конечно же, все эти наркотики имеют свою цену. Я стала зависима от своего творчества. Оно было важнее для меня, чем сама жизнь. И вот, снова и снова я отправлялась к своему дилеру, наркоманке — магу, чтобы снова закупиться этими проклятыми закладками. "Вот что значит быть настоящим художником!" — думала я, счастливая от своего 'торча'.
Но вы знаете, что самое интересное? В какой-то момент, я поняла, что моё творчество не нуждается во всей этой дряни. Уже одна мысль об этом решила все мои проблемы. Я вспомнила, что креативность — это внутренний огонь, который горит в каждом из нас. И чтобы достичь совершенства, нужно только взять этот огонь и направить его в нужное русло.
И с тех пор, я сделала выбор. Я отказалась от всего этого, от наркотиков и проклятых закладок. Ведь дизайн одежды — это не только прелести моды, это искусство, это самовыражение. И я научилась раскрыть себя без этих веществ, я научилась творить настоящие шедевры, которые олицетворяют мою самую глубокую суть. Ведь у каждого из нас уже есть все, что нужно для создания настоящего и неповторимого искусства — наша фантазия и наше воображение! Творите, экспериментируйте, будьте смелыми и непредсказуемыми. И только тогда вы сможете создать настоящий дизайн, который будет радовать мир и себя!
P.S. Наркотики — это ловушка для слабых духом. Будьте сильными и верьте в себя!
Але-хо-хо! Що тут у нас, народець? Розказуватиму вам сьогодні крутезну історію, як я, наркоман комік, засмоктився амфетаміном і почав шмаляти на пляжі! Взагалі, як тільки я почуваю, що трохи налитувався, у мене виникає мегаідея, і таке завжди виходить. То ж готові до екстазу?
Заготовив я собі купу закладок на цей вихідний, обіцяв собі влаштувати веселу вечірку. І ось вона, довгоочікувана пятнична ніч! Малий, кумик-дистриб'ютор, приїжджає до мене на байку із своїм баяном. І клопітко вибираю для себе дозу мефедрону, щоб дати жару без папараці. Але треба бути обережним, уникати всяких мамонтів, бо тут може вискочити один з них, і приділити мене зайвої уваги. Я ж не маю часу на таких дрянь.
Отож я кидаюся швидкісно курити свою шняжку. І тут, під польотом моїх мірських турбогвинтів, я відчуваю, як цей стимулюючий сплав очіплює моє тіло, даруючи неймовірне екстатичне блаженство. Вечір стає яскравішим, звуки музики мов сексуальні зайчики, що побігли вигадати нові пози. І я, як художник-експериментатор, показую своїм друзям, що таке справжня свобода від уявних меж і стереотипів.
А в якийсь момент, як уже вся компанія відчуває внутрішній адреналін, я пропоную потоваришувати на пляж, щоб розвантажитися від всіх наших "шалених витворів мистецтва". Тут якраз ідеальне місце для величезного веселого шоу. Кругом тільки народ, пляжні парасольки, крихка веселка бікіні і одні штани розміру XXXL. Ну а ми, злих коміків, зі своїми чорними сорочками і вогненними очима, вирішуємо показати всім, як влетіти в неймовірну атмосферу мандрівки по уявних просторах.
На сцені гримить рок-н-ролл, а ми підтягуємося до рок-н-роллу своєю шняжкою. Іноді і шмаляти треба з рокерським задором! Ми рухаємося, як астронавти на місячній поверхні, словно головні герої фільмів про постапокаліпсис. А потім, вирішуючи покорити цілий світ, я починаю свій виступ-імпровізацію. Шоу від наркомана-коміка! Бадьорі глядачі раптом вуетають, особливо, коли я починаю розповідати про свої пригоди з мефедроном.
"Але, діти, не повторюйте мої помилки! Хоч меф тягне на себе як магніт, він же може змінити тебе настільки, що ти починаєш виростати собі роги на голові і розказувати всім про життя на Юпітері!"
Але поки я розповідав крутезну історію, вже смеркало. І ми з командою вирішуємо перетворити пляж в лазурну дискотеку. Музика, світло, танці – все по-дорослому з голлівудським блеском. І тут я, ефектно швидко починаю забувати про свої наркотичні пригоди та віддаюся щасливому пляжному безладдю. Ловлю хвилі екстазу, все літає навкруги, мерехтить, ніби невловима вітрина в нічних вікнах. Ми всі стаємо одним цілим, багатогранним фірмаментом, що палає неможливими кольорами.
Час летить, а я все ще на хвилі ейфорії, підбадьорений своїми наркотичними ілюзіями. Розповідаю афторитетній публіці свої умори, як шукаю цінні закладки на крихкій нічній зорі. І тут, коли сонце починає з'являтися на обрії, ми всі втрачаємо свій адреналін і ветер розвіває наші мокрі волосся врівні з морськими хвилями.
Зморшки від нічних танців та пригод проростають на моєму обличчі, нагадуючи мені про те, що ілюзії сходять на ніч. Але це не кінець, це лише початок нової історії. Мені захотілося втягнути цілий світ у свій комедійний вир, показати кожному, що наркотики – це всього лиш спосіб вийти за межі, відчути усю красу та адреналін життя без обмежень. А ви готові на екстремальну подорож у світ комічного наркозу?